На запитання <<Цього року у світі багато йшлося про визнання
гомосексуального подружжя>> Блаженніший Любомир відповів:

<<На мою думку, гомосексуальність не є новим явищем - воно було відомим
і в часи Старого Завіту, і протягом усієї історії. Проблемою є те, що
останнім часом це питання стало дуже голосним, надзвичайно голосним,
непропорційно голосним, на мій погляд.

Ніхто, звісно, не винен, що таким народився... Мені дуже шкода цих
людей, тому що для них недоступна подружня любов. Адже подружня любов
хоче бути продуктивною. Чоловік і жінка люблять одне одного так, що
їхня любов виливається в народження дитини. Гомосексуалісти не можуть
цього зробити. Вони, звісно, можуть вести всякого роду сексуальну
активність, але їхня любов завжди залишиться безплідною. Отже, мені
дуже шкода їх. Що ж я може зробити для них? Хіба полегшити їхні
страждання - я не повинен накладати на них більшого тягаря, ніж це
абсолютно необхідно.

Вони можуть жити разом, якщо наполягають на цьому. Добре, я певною
мірою можу миритися з цим. Але нехай вони не претендують на те, щоб це
вважалося подружжям. Бо це не є подружжям. Одним з аспектів подружжя є
не просто факт життя разом, а народження дітей, чого гомосексуальні
пари не можуть робити. І потім, я маю великі сумніви щодо того, чого
може навчити гомосексуальне середовище усиновлених дітей.
Найімовірніше, ці діти можуть вирости з неправильною сексуальною
орієнтацією... повторюю, ця проблема стала жахливо галасливою, ніби
половина суспільства є гомосексуалістами.

Насправді вони є незначною меншиною суспільства. Ми повинні визнати,
що вони мають певні права - і зупинитися на цьому>>. (А. Аржаковський.
Бесіди з Блаженнішим Л. Гузаром. До постконфесійного християнства",
Львів 2006, ISBN 966-8197-10-0, ст. 67-68).


Щодо теми гомосексуалізму Катехизм Католицької Церкви подає таку думку:

<<... Психічне походження гомосексуалізму залишається загалом
нез'ясованим. Спираючись на Святе Письмо, яке розглядає гомосексуальні
дії як важкі спотворення, Церковна Традиція завжди проголошувала, що
<<акти гомосексуалізму за самою своєю внутрішньою природою є
невпорядкованими>>. Вони суперечать природному законові і виключають із
сексуального акту дар життя... у жодному випадку вони не можуть бути
виправдані.

Немало чоловіків і жінок мають глибоко закорінені гомосексуальні
нахили. Такий нахил, об'єктивно невпорядкований, для більшості з них є
випробуванням. Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і
тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак
несправедливої дискримінації...

Гомосексуальні особи покликані до цнотливості. Через чесноти панування
над собою, які вчать внутрішньої свободи, інколи через підтримку
безкорисливої приязні, через молитву і сакраментальну благодать вони
можуть і повинні поступово й рішуче наближатися до християнської
досконалості>>. Катехизм Католицької Церкви, пп. 2357, 2358, 235;, ст.
538.